Історія СЕО Нвідії

Раніше дивився часто Джо Рогана, феноменальний подкаст. Потім втратив інтерес і тільки інколи по-дивлявся з ким там Джо теревенить. Нещодавно вирішив подивитись розмову з СЕО Нвідії, Дженсеном Хуангом. Дженсен іммігрант в першому поколінні. В 9 років його батьки внаслідок перевороту військових в Таїланді, вирішили відправити своїх дітей в США. А потім, через деякий час, приїхали самі до США. Він потрапив в школу в найбіднішому окрузі в США, в Кентукі. Порядки в тій школі нагадували в”язницю. Смішна історія, він записався на плавання тому що учнів, які займались спортом, водили в гарний ресторан, цей гарний ресторан був МакДональдс. Тоді Мак для нього був космос.

Його батькам було без чогось 40 коли вони іммігрували в США, залишивши своє життя в Таїланді. Ця емігрантська історія зрезонувала зі мною, можливо тому що нам з дружиною по 35 років і ми теж вирішили емігрувати з України.

Він класно описує відчуття – бути на грані провалу, банкротства. Парадоксально, те що навіть коли він на чолі Нвідії знаходиться на вершині своєї індустрії, він все одно говорить про те, що відчуває кожного ранку тривогу і страх. Ще трохи і ти прогориш. Джо не повірив і перепитав, невже ти досі це відчуваєш? Ви ж одна з найбільших компаній на планеті. І Дженсен каже, – так Джо, але відчуття, кожного ранку, все одно це є. Відчуття вразливості, невизначеності, небезпеки, воно зі мною.

Взагалі, такий рівень відвертості і прямоти зустрічається рідко! в американських подкастах. Для них нормально діяти по принципу – Fake it till you make it and then continue faking it.

Ще мене вразило, коли він сказав, що його більше мотивує стремління уникнути поразки, а не амбіція досягти успіху. Це настільки не типовий приклад СЕО великої компанії, що в мене щелепа відвисла, наче послухав терапевтичну сесію на групі.

Дуже смішно коли гіпер успішна людина каже, що вона переживає вразливість і відчуває страх і тривогу кожний день. Джо сміється в повний голос. Дженсена вже було не зупинити, каже – Джо, я зовсім не амбіційний, я просто хочу не вмерти. Джо порвало в хлам цей момент.

Було освіжаюче послухати їхній діалог про те, що чимало людей мають ілюзії грандіозності і що вони часто переписуть власну історію таким чином, що вони з самого початку все робили правильно і рвали конкуренцію на шматки весь час. Такі плоскі достігатори успішного успіху.

Далі він додає, що в реальності немає жодних протиріч в тому щоб бути лідером і бути вразливим, його компанії не потрібно щоб він був генієм, який завжди правий. Більше того, якщо ти усвідомлюєш свої обмеження, ти будеш здатен чути зворотній зв’язок від оточення і вчасно коригувати помилки. Ось приклад здорового нарциса. Людина успішна, компетентна, з міцною трудовою етикою, горда за свої досягнення, але не замкнута на самій собі і не потребує безкінечного підтвердження своєї ілюзорної бездоганності.

Ще один шикарний обмін між ними. Дженсен 30 з чимось років СЕО Нвідії, на питання як ти це витягуєш, він відповідає жартома. Не наривайся на звільнення і старайся не нудьгувати. На питання – звідки ти черпаєш ентузіазм, він каже що мною рухає далеко не завжди ентузіазм. Інколи його мотивує страх, інколи доза фрустрації, і взагалі він переживає весь спектр емоцій.

Я залишився вдячний Джо за те, що він підтримав відвертий вайб Дженсена і відкрився теж про себе. Я вперше це почув від Рогана, зазвичай він скромний і грандіозний одночасно, веселий і дурашливий, або підтримує патерн про невразливість і всемогутність. А тут він поділився тим, що в його історії успіху був значний елемент везіння (мій перефраз). Що не применшує його видатних здібностей.

Також, було приємно почути, що незважаючи не те що робота директором Нвідії, це його покликання і він її любить, бувають дні коли його обов’язки викликають в нього зовсім інші емоції.

Щеплення від токсичної заздрості від Дженсена. Успішні люди часто викликають враження, що їхня робота дає їм дуже багато радості, і це так глобально, але це не вся правда. З іншої сторони значна частина успіху пов’язана з дуууже великою кількістю важкої праці, ти переживаєш довгі періоди страждань, самотності, невизначеності, страху, сорому і приниження. Тобі не завжди довіряють, ти робиш помилки, і так відбувається багато раз. І це частина твого шляху. Для мене це діалектична взаємозалежність позитивного з негативним. В тому сенсі що одного без іншого не існує.

Цей подкаст така відрада для мене, я проживав багато свого слухаючи їхню розмову. Приємно подивитись на впевнених, компетентних чоловіків, які можуть дозволити собі свободу бути собою, скільки в цьому задоволення і радості. Найкраща для мене декомпресія подивитись як компетентні, оригінальні люди із розвинутим Справжнім Я діляться своєю життєвою історією, преживаннями, ідеями, супер дивними ситуаціями із життя. В цих людей зазвичай шикарне почуття гумору, тому що вони навчились опановувати страхи, втрати, розчарування, сором, і вони впевнені своїх здібностях і своїй цінності.