Ось уже декілька днів як дратуючих господарських та інших організаційних справ, які вимагають уваги не залишилось на зараз, виникло бажання до рефлексії. В травні виїхав за кордон. Це сталось нарешті. Я готувався до цього кроку більше психологічно ніж організаційно.

Є такий вираз у Фройда: „Ми живемо в дуже дивний час і з подивом відзначаємо, що прогрес іде в ногу з варварством.“ Це точно про сьогоднішню Україну і всіх дотичних.

З початку війни я знаходився в Україні, останні три в Києві. Перші півроку у Вінниці. Це був різний досвід. Екстремальний, шокуючий, небезпечний, сильно трансформуючий. Мені дуже шкода що історія зайшла на нове коло війни саме тут, знову. Це дуже трагічно і сумно.

Українська держава виродилась в тупого, бездарного монстра, який руйнує всіх і все навколо заради наживи. Український народ виживає, бореться, хто як може.

Знову безліч людей розсипались по світу, безліч потрапили під жернова історії. На фото я у Варшаві з семиденною бородою.