Нещодавно почерпнув у Елінор Грінберг метафору, яка допомогла мені інтегрувати розуміння важливої деталі. Я довго намагався зрозуміти з якими людьми з невротичного і межового рівня я працюю і з якими ні. Коли у мене стало більше досвіду роботи і розуміння самого себе, я усвідомив що в терапії потрібно вміти працювати в довгу з людьми з межовими проблемами (це проблеми довербального, інфантильного періоду). Це та робота, яка складно дається початківцям, так як терапевту потрібно тримати у свідомості весь айсберг, і той що на поверхні і той що під водою. Підводна частина прихована і її потрібно вміти правдоподібно уявляти для себе і відповідним чином формулювати звернення до клієнта, так щоб він відчував, що потрапив у правильне місце.
Деякий час у мене було хибне уявлення, що з людьми з легкими порушеннями особистості терапевтичний процес легкий, а з людьми з серйозними порушеннями відповідно важкий. Немає значення його тривалість. Перспектива зануритись в роботу, яка буде мене виснажувати кожного дня мало приваблювала. Інстинкт самозбереження на місці. З іншої сторони працювати тільки з відносно легкими порушеннями, це не круто. Це здається ліниво і неамбіційно. І це не те до чого я прагнув всередині.
Елінор Грінберг вводить новий параметр, для зручності – рівень сплеску, який генерує клієнт у своєму житті. Ця метафора їй прийшла у свідомість коли вона проводила час біля басейну в якому плавали діти. Одні діти плавають так, що вода не розплескується на відпочиваючих поряд з басейном, інші діти ляпають так, що всі хто поряд з басейном стають мокрими. Сплеск – це рівень деструктивності людини по відношенню до свого оточення. За її спостереженнями рівень сплеску не корелює з тяжкістю порушень. Але вона зазначає, що її вибірка людей це ті хто звертаються до приватно практикуючого терапевта не з бюджетним прайсом. Це важливий фільтр. І це співпадає з моїми спостереженнями, які я зробив за вісім років власної приватної практики.
Отож, немає значення рівень травм клієнта, вони можуть бути легшими або важчими. Сплески клієнта – це те як він обходиться з моїми кордонами, часовими, фінансовими, юридичними, етичними. Якщо клієнт постійно переносить сесії, забуває оплачувати, хоче щоб я зайняв його сторону в суді, хоче використати мене щоб навчитись маніпулювати своїм партнером – тоді я безсилий і наша співпраця, відповідно, неможлива. По правді кажучи, таких випадків у мене було обмаль. Може сім, вісім. Це дуже мало.
Таке враження, що у мою свідомість потрапила ця метафора тоді, коли для того щоб склався пазл про те з ким я працюю, позитивним і змістовним чином, не вистачало останнього шматка. Ти можеш пройти з клієнтом в його житті приблизно туди куди ти зміг дійти у власній історії, свідомості і стосунках. В один момент мені стало окей з тим, що в мене були досить важкі ситуації в дитинстві, які тривали довго і повторювались. Я зміг витримати глибший рівень занурення в реальність. І те що мене витримувати в якості клієнта потребувало багато клінічної мудрості і яка частіше знаходилась у моїх терапевтів, аніж ні.
При цьому той рівень “сплесків”, які я генерував інколи був too much, на грані, але значно більшу частину часу я вписувався в рамки дозволеного. Тому, спираючись на свій конструктивний досвід клієнтський, та на цінні здобутки в роботі з тими людьми, які довірились мені досліджувати разом їхні особистості та історію, в мене з’явилось ясніше розуміння, що я можу бути ресурсний для тих, кому сильно “прилітало” в дитинстві на регулярній основі і яким, як правило, зараз складно бути в близьких стосунках. І я відчуваю деяку свободу і полегшення від розуміння, що для мене приймати в роботу людину чи ні більше залежить не від важкості порушень і від її сплесків.
#психологія
#психотерапія
#englishspeakingpsychotherapist
#englishspeakingpsychologist
Вступ Ось цими п’ятьма книжками закінчу свій огляд сучасної літератури у світі гештальт-терапії. Зроблю такі узагальнення. Теоретичні та концептуальні речі не викликають у мене бажання в них занурюватись. Або в мене по-іншому працює мозок або життя інакше влаштовано або ж мені подобається, скоріш за все, інша теорія. Хоча базова, класична теорія і коріння гештальт-терапії мені […]
Читати публікацію
Вступ Крайні років 5-6 майже нічого не читав по гештальт-терапії, до якої я власне маю саме безпосереднє відношення. Вирішив, що пора оновити і бажано поглибити своє бачення цього чудово напрямку психотерапії. Для цього я взяв 14 найновіших книжок, які зміг знайти і пропустив їх крізь себе. В цьому пості поділюсь своїми враженнями від п’яти з […]
Читати публікацію
Вступ Я вирішив пропрацювати роботи Річарда Шварца, його модель психотерапії IFS – Internal Family Systems, так як на нього посилаються досить багато авторитетних спеціалістів по роботі з травмою. Серед яких Бессел Ван Дер Колк і Пітер Левін. І його декілька раз згадували в розмовах зі мною колеги. Визрів інтерес зануритись в його модель, повчитись, збагатити […]
Читати публікацію