Прийняв рішення перейти на читання проф літератури англійською мовою. Було страшнувато братись за англійську, але азартно теж. Я не пожалкував, навпаки це рішення перезріло. За цей час я ще звузив сферу свого інтересу. Мене цікавить перш за все робота з базовими типами особистостей межові, шизоїдні і особливо нарцисичні. Багато важливих і корисних книг і статей не перекладено і це неприємно.
З”являється чи справжня чи надумана мною перепона. Я ж звертаюсь до україномовної публіки, але використовую англ джерела, стає питання, яка в цьому практична користь для аудиторії? Я, як практикуючий психотерапевт, надіюсь бути корисним в публічній сфері як популяризатор, доповідач і ретранслятор одних із найбільш актуальних і нагальних тем в психології людини, наших складнощів з розумінням самих себе, розвитком нашої особистості, створення оптимальних, притомних стосунків в парі, сім”ї, малій групі. Те що перекладено я буду робити позначку. До того ж, машинний переклад зараз просто вражає якістю результатів, тому, напевно, і на щастя, мовні бар’єри долаються досить успішно, при необхідності.
Ще, можливо, мені вдасться звабити або підтримати приховане бажання тих, хто знає англійську на хорошому рівні, але не наважується почати в силу якихось вигаданих самообмежень.
Це півріччя видалось ненормально багатим на шикарні книги. Або в мене відкрився новий канал сприйняття інформації. Хто зна) А одну книгу я перевідкрив для себе. Це Міллер – “Драма одаренного ребенка”.
Elinor Greenberg, Ph.D., 2016 – Borderline, Narcissistic, and Schizoid Adaptations – The Pursuit of Love, Admiration, and Safety
Елінор Грінберг це Ненсі МакВільямс у світі гештальт-терапії! Вона як Прометей вкрала у Богів вогонь і принесла його простому люду. Вона взяла і написала нормальною широко вживаною мовою психопатологію базових розладів особистості, які вона назвала “адаптаціями”, для того щоб не фіксувати увагу на слові розлад, яке напевно відлякує потенційну аудиторію. Я слід за автором теж почав використовувати термін “адаптації”, тому що коли мова йде про травмовані нації в новітній історії яких був босвід диктатури, то важче знайти людину у якої немає тої чи іншої адаптації особистості, аніж ту в якої вона є. Філософія цієї книжки та ж що і у Данила Хломова і його ДКО. Якомога ширшій психологічно зацікавленій аудиторії коректно і з оптимальним рівнем деталізації розповісти як влаштовані особистості людей і як з ними обходитись в роботі і стосунках.
Ця книжка містить в собі добре відому статтю Грінберг, яка є в перекладі – “Лечение пограничный расстройств, 1989” – і вона для мене і багатьох коллег найцінніший опис межової психології в сенсі короткості і ясності викладення. Рекомендую колегам і зацікавленим людям.
James F. Masterson, M.D., 1993 – THE EMERGING SELF – A Developmental, Self, and Object Relations Approach to the Treatment of the Closet Narcissistic Disorder of the Self
Ця книжка цінна тим, що в ній вперше був описаний детально прихований тип нарцисизму і як з ним працювати. Прихований нарцис може бути схожий на шизоїдний і межовий тип, але в середині він інакше організований. Буде цікаво тільки психологам, які розуміють аналітичні терміни.
Daniel Shaw, 2014 – Traumatic Narcissism – RELATIONAL SYSTEMS OF SUBJUGATION
Daniel Shaw, 2022 – Traumatic narcissism and recovery – Leaving the Prison of Shame and Fear
Досить доступно написані книги про “Травмуючих нарцисів”. Мова багато йде про батьків і лідерів різних сект, які знищують особистості своїх дітей чи своїх членів для того щоб користуватись ними в своїх хворих інтересах. Автор розвиває традицію реляційного психоаналізу. Із описаних ним випадків у книзі мені здалось що він працює як нормальний гештальт-терапевт. Дійно, хороші терапевти, незважаючи на приналежність до різних шкіл, праюють дуже схоже. Глибокомислячий, чутливий і сміливий автор з цікавою життєвої історією. Буде цікаво всім кого цікавлять дитячі травми, нарцисизм і психологія різних сект.
Alice Miller, 1981 – Prisoners of Childhood (є в перекладі)
Вперше я цю книгу прочитав років 8 назад і відверто кажучи забув про що там йшлось, запам’ятав тільки позитивні враження про неї. Вирішив її перечитати в англійському перекладі, так як її рекомендували два важливих для мене авторитета. Дуже якісна річ. Варто читати всім хто цікавиться глибинною психологією для себе і професійно. Книга цінна тим що автор психоаналітик, але написала книгу для широкого загалу, це рідкість.
Вона про те як розумні і талановиті діти дуже швидко розуміють що від них очікують їхні інфантильні і травмовані батьки. І ці діти починають піклуватись про потреби своїх батьків блокуючи про цьому свою можливість стати на справжньому дорослими. Запасайтесь серветками.
Leonard Shengold, 1999 – Soul Murder Revisited
Класика. Цей автор написав книгу після 25 років роботи з жертвами дитячого фізичного і сексуального насилля. Хардкорний профі. Це найваща травматизація, яка тільки існує, наряду з жертвами війни, тортур, концтаборів. Ця книжка буде надзвичайно цікава для професіоналів і буде занадто складно читатись для непрофесіоналів. Принаймні значна її частина. Дуже сумна книжка і така актуальна.
Judith Lewis Herman, 1997 – Trauma and recovery – The aftermath of violence from domestic abuse to politic (є в перекладі)
Це вражаюче глибока і змістовна книжка написана звичайною мовою про найскладніші напрямки в нашій роботі. Мова йде про фіз, секс, емоційний абьюз і про жертв війни і про КПТСР. Вражає саме тим, що дуже коротко і лаконічно автор описує роботу з травмою і найскладніші місця, з точки зору клієнта і терапевта. А також варажає рівнем інтеграції знань ключових експертів в цій сфері. На кожній сторінці посилання на роботи інших авторів. Автор проводить аналіз досягнень людства в роботі з травмою починаючи від Фрейда і закінчуючи останніми знахідками по 2015р. На мій погляд те що зробила цей автор супер складно. Вона написала основне про роботу з травмою, висвітивши цю тему з різних сторін і написавши при цьому 250 сторінок, а не 100500. Варто читати всім кого цікавить робота з травмою.
Автор робить висновок що те що називається evidence based therapy насправді не відповідає дійсності і це приклад поганої науки. І що залишається актуальною “стара добра терапія”. Цитата – “Підхід «старої доброї терапії» насправді є дуже складною формою лікування, яке побудоване на великій доказовій базі, яка демонструє, що єдиним найбільш потужним предиктором терапевтичного успіху є якість стосунків між пацієнтом і терапевтом. Багато років тому психолог Карл Роджерс та його послідовники показали, що такі якості терапевта, як точна емпатія, неупереджена теплота і щирість є одними з найсильніших предикторів хорошого результату лікування.” В принципі, це те що у гештальт-спільноті регулярно підкріплюється і розвивається, що не може не радувати.
Heinz Kohut, 1971 – The analysys of the self (є в перекладі)
Heinz Kohut, 1977 – The restoration of the self (є в перекладі)
Справжнім відкриттям і подарунком другого півріччя 2024 року для мене став Хайнц Кохут. Шість років назад, по завершенню спеціалізації по клінічній гештальт-терапії, вирішив я, по свої наївності, почитати Кохута. Прочитав 15 сторінок, перематюкався, прочитав ще 5, змирився і пішов поїв. Що ж, думаю, Кохут, котись під три чорти із своїми викрутасами. Я буду працювати в “тут і тепер”. Здався мені твій аналіз самості.
Переживши нарцисичну рану, минулого місяця, я прочитав Кохута в оригіналі. Від корки до корки, але є один лайфхак. Секрет успішного читання Кохута полягає в тому, що треба зрозуміти коли варто перейти з дослівного читання до сканування сторінок по ключовим словам.
Коли читаєш Кохута, то таке враження, що тобі зробили цінний подарунок і ретельно запакували його в декілька коробочок, кожна з яких перев”язана гарними стрічками, які ще й зав’язані на міцні вузли. Ти милуєшся цими коробочками і цими бантіками і одночасно бісишся, що не можеш швидко їх розв’язати і вхопити подарунок, накінець то. Коли, врешті решт, добрався до подарунка, то відчуваєш полегшення, радість, захоплення і перестаєш ображатись і злитись на автора за його численні завітушки.
Доступно для читання тільки терапевтам, які пройшли спеціалізацію по клініці або психоаналітичний теорії розвитку і у яких від 3-5 років досвіду роботи. Раніше навіть не намагайтесь.
Чим видатний цей автор на мій погляд? Він багато часу в своєму житті присвятив тому щоб бачити, яке пекло люди влаштовують один одному, а також самим собі і при цьому зберіг радість, легкість, інтерес, завзяття і грайливість у роботі і житті. Він представив на новому рівні поняття емпатії в психоаналітичному світі в якому домінував на той час підхід Фрейда і Кляйн, які визначали психоаналіз як більш суворий процес, так як я це зрозумів. Мається на увазі, що аналітик мав дбати про те щоб завжди залишатись ідеальним екраном для проекцій аналізанда і не предявлятись аутентично, так як це поламає процес аналізу. (Я в курсі що до Кохута, був Ференці та інші, які теж просували ідею емпатії в психоаналізі, але мейнстрім був інший тоді).
Я думаю він так складно писав з однієї сторони щоб вигуляти свій нарцисизм (здоровий), а з іншої сторони він намагався зробити так щоб його ідеї вижили в цьому надзвичайно вимогливому світі.
Коротше кажучи, в численній кількості випадків роботи з нарцисичною патологією, клієнт потребує емпатійного віддзеркалення. Для того щоб мати емпатію треба зрозуміти як насправді людина влаштована, що переживає і через що насправді вона пройшла, інакше не вийде. Це складно. Тому підхід Карла Роджерса вірний, але Роджерс не пояснює як саме організовані люди, що необхідно, для того щоб досягти справжньої емпатії, а не поверхневої, інтроектовної.
Ознайомлювальна сесія це – простір для зустрічі і спокійної розмови про Ваш запит. На сесії Ви зможете сформулювати, що Вас турбує найбільше, почути мою точку зору на Вашу ситуацію, зрозуміти чи підходить Вам формат роботи зі мною.
Читати публікацію
Вперше про Алана Шора я дізнався восени 2025 року і поставив собі відмітку розібратись що до чого в його роботах. Він поєднує біологічні дослідження мозку з розмовною психотерапією, і просуває реляційний психоаналіз і психотерапію правої півкулі. На сотнях сторінок його книг викладені численні докази того, що клієнти потребують якісний емоційний зв’язок з терапевтом. Він розвиває […]
Читати публікацію
Вирішив перечитати Онно ван дер Харта, так як помітив, що Бромберг посилається на Жане і я згадав, що робота Ване дер Харта теж базуєтсья на Жане. Взяв англійську версію, бо вона коротша на 50 сторінок, і в оригіналі точніше передається суть, я надіюсь. І вже за другий рік звик до клінічної мови на англійській. І […]
Читати публікацію