З ким я працюю найбільше і чому?

Для того щоб відповісти на це питання треба розподілити усіх людей на шкалі від здорових до нездорових. Люди здорові (відносно). Їх в популяції мало один-декілька відсотків. Мають високий рівень цілісності, життєвої енергії, свідомості, самореалізації. Якщо звертаються до терапії, то швидко отримують що потрібно і йдуть. З ними жодних проблем. Я їм не потрібен. Взагалі, доволі відносна категорія, так як ціна життя в цивілізованому соціумі це завжди якийсь рівень неврозу. В більшій чи меншій степені. Але для іллюстрації, нехай буде.

Люди з психотичною організацією. Найбільш порушені люди, страждають від психозу. Не можуть тестувати реальність. Розмовна терапія безсила. В популяції їх теж мало один-декілька відсотків. Решта людей знаходяться в двох останніх категоріях.

Люди з акцентуаціями особистості (невротичного рівня організації). Ця група вже потрапляє до моєї цільової категорії. Ці люди характеризуються тим, що у них такий рівень цілісності що дозволяє їм під час конфлікту зберігати позитивне відношення до партнера. Тобто, одночасно із негативними почуттями вони зберігають і позитивні почуття до партнера, під час конфлікту і після. Ці люди здатні усвідомлювати що одна людина може бути хорошою в чомусь і в чомусь іншому для них поганою. Але хороше переважає.

Вони можуть переживати амбівалентність. І у них є в більшій чи меншій степені здатність займати мета позицію і спостерігати себе зі сторони. Тим не менш, у цих людей є травми і конфлікти, які завдають їм болю, і їх захисні механізми ховають і спотворюють їх сприйняття реальності в такій мірі що робить їх життя менш якісним, ніж воно могло бути.

В професійних кругах людей цієї категорії називають “здоровими” чи “нормальними”, я навіть чув вираз “здоровий невротик”, що іронічно. Але в цьому є сенс, тому що в терапії з ними терапевту, зазвичай, не потрібно робити трійне сальто з попідвивертом. Адекватно підготовлений терапевт будь-якої відомої школи терапії досягне з ними позитивного результату, будь-то гештальт, психоаналіз, чи КПТ. Коротко кажучи, у них доволі хороший фундамент, і їм потрібно підлатати дах і може трохи стіни зверху.

На останок я залишив, уже всі здогадались хто в темі, людей у яких межова організація особистості. Це люди на роботу з якими терапевти витрачають найбільшу кількість зусиль і часу. У них в історії є суттєві травми довербального періоду. До 3 років. Для того щоб вижити у жорстокій реальності їхня психіка задіяла потужні механізми адаптації, які критично обмежують і спотворюють сприйняття внутрішнього і зовнішнього світу. І це було доцільно і адекватно в той час. Мова йде про розщеплення, проекцію, дисоціацію та інші первинні захисні механізми. Ці люди дуже часто не бачать в собі і не підозрюють наявність причин, які створюють їм проблеми в житті. Вони схильні бачити проблеми ззовні.

Людині із попередньої категорії можна дати пораду. Наприклад, – Що під час конфлікту треба критикувати не людину в цілому, а конкретну поведінку, даючи їй зрозуміти що ти як людина окей, але деяка твоя поведінка не окей.

Невротик скористається цією порадою і йому допоможе. Для межового клієнта це не спрацює. Тому що причини їх конфліктів в стосунках пролягають набагато глибше. Ці люди не розповідають про свої проблеми, а демонструють їх під час сесії своєю поведінкою. І терапевт здогадується з чим він має справу. Чим раніше людина отримала травму тим більший у неї розрив свідомого і підсвідомого, дистанція між внутрішньою дитиною і внутрішнім дорослим, і тим потужніші у неї захисний механізми. Так складається само по собі, що чим довше ти практикуєш, тим більше ти часу витрачаєш на роботу з межовою проблематикою. Тому що суспільство взагалі межове і ваш покірний слуга теж має частини особистості межового рівня організації.

#психологія
#психотерапія
#englishspeakingpsychotherapist
#englishspeakingpsychologist