Огляд сучасної літератури по гештальт-терапії, ч.2

Вступ

Ось цими п’ятьма книжками закінчу свій огляд сучасної літератури у світі гештальт-терапії. Зроблю такі узагальнення. Теоретичні та концептуальні речі не викликають у мене бажання в них занурюватись. Або в мене по-іншому працює мозок або життя інакше влаштовано або ж мені подобається, скоріш за все, інша теорія. Хоча базова, класична теорія і коріння гештальт-терапії мені дуже пасує.
⠀
Деталізація клієнт-терапевтичних відносин з діалогами і життєвими історіями. Ця частина є у більшості професійних книг по психотерапії. Напевно це необхідність. Для мене особисто, спроба навчити чомусь, що потребує досвіду, практики, особистої присутності через текст – це марна справа. Як вчити танцювати чи грати на гітарі через текстову інструкцію. Можна пробувати, але це останнє чим би я займався в своєму житті. І ця частина професійної літератури в мене викликає найбільші складнощі в концентрації уваги.
⠀
Потрібно зізнатись, що я неймовірно розбещений доступністю будь-якої психотерапевтичної професійної літератури. Тому у мене язик не повертається критикувати ці книги за те, що мені було не так цікаво їх опрацьовувати як мені б хотілося. Окрім біографії Перлза. Я пропустив через сито масив літератури і знайшов для себе деякі дорогоцінності. Поділюсь з вами тим, що мене вразило і зацікавило.

2022 Peter Cole – The Relational Heart of Gestalt Therapy

Книжка в якій зібрані якісні психологічні есе про переживання терапевтів у своєму житті та в роботі з клієнтами. Теоретизування і концептуалізація реляційної гештальт-терапії, інколи з порівнянням в реляційним психоаналізом.
⠀
⠀
✦ Ст. 1 – Откуда есть пошла Гештальт терапия
⠀
“Гештальт-терапія з самого початку була реляційним підходом. Вона почалася як перегляд і розширення психоаналізу, натхненний такими психоаналітичними дисидентами, як Ференці, Ранк, Райх, Хорні, Салліван і Фромм, які дистанціювалися від внутрішньопсихічних теорій Фрейда про потяги, фантазії та комплекси та розглядали психопатологію та розвиток людини як щось, що виникає в результаті взаємодії з навколишнім середовищем.

⠀

Два німецькі психоаналітики, Фрідріх «Фріц» Перлз та його дружина Лоре Познер, пізніше Лаура Перлз, витратили приблизно 25 років на розробку протореляційних психоаналітичних ідей, перш ніж їхній новий підхід, який більше не називався психоаналізом, був офіційно представлений у 1951 році з публікацією книги «Гештальт-терапія: збудження та ріст людської особистості».”

✦ Ст. 6 – Дуже весело про Фріца
⠀
“Фріц Перлз залишив після себе складну спадщину, яка вимагала від гештальт-терапевтів усього світу пройти процес засвоєння та відторгнення різних аспектів його теорії та особистості. Амбівалентність до Фріца як особистості іноді виражалася чарівними способами. Вірджинія Сатір якось сказала, що «…коли Фріц займався гештальтингом, він був чудовим; коли він був Фрітцом, він міг бути покидьком» (Gaines, 1979, с. 267). Сільван Краузе назвав його «неймовірним терапевтом» та «24-каратним сучим сином» (Gaines, 1979, с. 42). Коли Джека Ейлворда одного разу запитали про його досвід роботи з Фріцем, він відповів: «Це ніби ти тижнями ходиш пустелею, ти брудний, і нарешті приїжджаєш у місто, і тобі дуже, дуже потрібна ванна, але все, що у них є, це автомийка». Фріц називав себе «генієм і волоцюгою».”
⠀
⠀
✦ Ст. 48 – Безсмертна цитата Ніцше
⠀
“«Божевілля рідко трапляється серед окремих людей, але серед груп, партій, народів та епох воно є правилом»: ця цитата Фрідріха Ніцше є гарним вступом до цього абзацу.”
⠀
⠀
✦ Ст. 181 – Дуже вдале формулювання про сором від Натансона
⠀
«Афект сорому діє для зниження інтересу – збудження та задоволення-радості, афектів, які роблять нас життєво живими, жвавими, чарівними, веселими, цікавими, приємними, захопливими, харизматичними, натхненними та привабливими. Якщо ви дивуєтеся, чому комусь бракує життєвої сили, спочатку зверніть увагу на близькість сорому» (Натансон, 1994, с. 155).
⠀
⠀
✦ Ст. 182 – Хороший список від чого може бути сором

Сором – це надзвичайно опортуністична емоція. Для тих із нас, хто носить сором у глибині душі, будь-що може запропонувати привід для того, щоб сором взяв гору. Іноді це повністю закриває групу. Іноді це призводить до непорозумінь між членами групи, які потребують ретельного підходу. Для кожного сорому, виявленого в групі, здається, існує парна протилежність. Деякі з парадоксів, з якими ми зіткнулися в групі, включають:

– Сором за те, що тебе недостатньо, і сором за те, що тебе забагато
– Сором за незадоволені потреби та сором за спроби їх задовольнити
– Сором за те, що ти висловлюєшся, і сором за те, що мовчиш
– Сором за те, що маєш забагато почуттів, і сором за те, що тебе недостатньо або що ти правильний
– Сором за те, що ти приховуєш таємниці, і сором за те, що ти розповідаєш про них
– Сором за те, що ти інший, і сором за те, що ти недостатньо інша/унікальна

Частиною зцілення в «Зціленні сорому» є визнання та навіть сміх жінок над цими безглуздими подвійними зв’язками («Не дивно, що ми завжди почуваємося такими дурними!»). У грі сорому неможливо перемогти.

2023 Margherita Spagnuolo Lobb – Psychopathology of the Situation in Gestalt Therapy

Спроба навчити танцю через книжку. Це все перескази одного і того ж. Соціальна критика. Поточні кейси роботи з клієнтами і теоретичні коментарі.


✦ Ст. 10 – Дуже добре описано, що з Україною відбулось
⠀
“Загальне враження таке, що з одного боку існує страх смерті, а з іншого – потреба в укоріненні (Spagnuolo Lobb, 2016a). Якщо ми подивимося на соціально-політичні рухи західного світу за останні кілька десятиліть, ми побачимо, що вони нав’язали свої економічні цінності біднішим континентам, обіцяючи покращення добробуту та демократії (Cavaleri, 2020).

Однак це нав’язування призвело до нестримної бідності та затяжних виснажливих війн, «масової пролетаризації», корупції та постійно зростаючої нерівності між небагатьма при владі та рештою населення (Bauman, 2001). Більша кількість людей стала біднішою, і воєн більше, але демократії менше. Тепер цей рух має зворотний ефект проти багатого західного світу, масовими міграціями, втратою робочих місць та бідністю, особливо в країнах Півдня. Це створило відчуття амбівалентності та невизначеності як на соціальному, так і на клінічному рівні. Наскільки ми повинні відкривати свої двері для іноземців? У п’ятдесяті та шістдесяті роки у західному світі також спостерігалася велика міграційна хвиля після економічної катастрофи, спричиненої світовими війнами. Однак у той час досвід людей у ​​суспільстві був іншим: існували чіткіші орієнтири та більш певне відчуття себе («Я знаю, хто я, що я відчуваю, у що я вірю і куди я хочу йти») (Бауман, 1999).”
⠀
⠀
✦ Ст. 11 – Гретою Тунберг скористались підлі дорослі, хіба це не очевидно?
⠀
“Сміливі молоді люди, такі як шведка Грета Тунберг (2018) або колеги, як Донна Орандж (2017), звернули нашу увагу на необхідність негайно щось зробити. Земля більше не є безпечною, і все ж ми втратили чутливість до цієї проблеми, так само як, ймовірно, втратили чутливість до досвіду ненадійного іншого.”
⠀
⠀
✦ Ст. 48 – Про стан речей в світі, гостро і правдиво
⠀
“Ось так сьогодні невелика фінансово-економічна олігархія змогла контролювати – майже «феодально» – значну частину світового багатства з цілковитою, цинічною байдужістю, іншими словами, без жодного усвідомлення конкретного впливу, який їхній вибір матиме на мільйони людей: створюючи матеріальну бідність, знищуючи творчість, властиву людині, та спричиняючи соціальну нерівність. Щодня фінансисти, підприємці, технократи спекулюють на фондовому ринку, переміщують виробництва, звільняють працівників, нічого не відчуваючи до тих, хто підпадає під їхні рішення, не ототожнюючи себе з тим, що вони роблять, не уявляючи та не сприймаючи «людської ціни» своїх дій. Але той самий дефіцит сприйняття та байдужість затуманюють поле зору значної частини західного світу, який щодня, не моргнувши оком, спостерігає за смертю тисяч африканців щодня через недоїдання, невпинним зубожінням «внутрішнього пролетаріату» та відчайдушним відтоком «зовнішнього пролетаріату».
…
Невелика еліта, яка тримає в руках віжки економіко-фінансової глобалізації, не єдина, хто любить ховатися у власному «коконі», байдужості, нездатності сприймати та чути те, що відбувається навколо, і, одним словом, найцинічнішому та найлютішому індивідуалізмі. Величезна кількість людей, які пасивно підкоряються її рішенням, також поділяє таке ж узагальнене ставлення. Зигмунт Бауман (2013) називає це «сучасним індивідуалізмом» і вважає його справжнім ключем до розуміння кінця сучасної епохи та кризи нашого часу. Він вважає, що в нашому суспільстві недоречно зберігати традиційне розмежування між середнім класом і пролетаріатом, оскільки протягом кількох років обидва класи фактично об’єднані та замінені новим: «прекарним класом». Прекарний клас характеризується станом самотності, найбезпораднішою, найодинокішою формою соціальної фрагментації. Те, що робить категорію прекарних працівників згуртованою та об’єднаною, – це їхня «атомізація», їхнє «розпорошення», яке робить їх нездатними вийти з самотності та ізоляції, зв’язатися один з одним та боротися з невеликою елітою, яка тримає їх у заручниках, шантажує, експлуатує та зневажає (Bauman, 2013).”

2024 Lothar Gutjahr – A Field-Centred Approach to Gestalt Therapy

Якщо перевести з научної мови на людську то, цю книгу можна узагальнити таким реченням – Давайте не зациклюватися на гіперіндивідуалізмі та постмодернізмі, і будемо розглядати самих себе як взаємозалежних і добре ставитися один до одного.

2025 Gianni Francesetti – Field Perspectives in Clinical Practice

Дискусії і теоретизування, які знаходяться далеко за межами мого професійного інтересу.
Те що пише Франчесеті неможливо передати через текст, на мій погляд. Він інтуїтивний, наче екстрасенс, або фантазер. Я не вірю, що можна навчити стосункам по книжці.
⠀
⠀
✦ Ст. 178 – Ця стаття, це найкраще, що я побачив з усіх цих сучасних 4х книжок.
⠀
Розділ 14 Історичні зауваження щодо взаємозв’язку між гештальт-терапією та психоаналізом. Бернд Боціан
⠀

⠀
✦ Ст. 182 – Дуже гарна перед-історія розвитку ГТ. Весь розділ.
⠀
“Розділ 14.2 Неефективність «пасивної техніки»
В середині 1920-х років, коли Перлз розпочав навчання в Берлінському психоаналітичному інституті, психоаналітичне лікування типово полягало в тому, щоб лежати на кушетці, створювати асоціації та отримувати інтерпретацію від аналітика. У своїх мемуарах Вільгельм Райх, тодішній аналітик-стажист у Віденському інституті, описав пануючу на той час думку, сказавши:

що «пасивна техніка» була єдино правильною. Між собою колеги жартували про спокусу спати під час аналітичних годин: якщо пацієнт не міг викликати асоціації, йому доводилося багато курити, щоб не заснути. Деякі аналітики навіть виводили з цього пишні теорії.
(Райх, 1942, с. 64)”
⠀
⠀
✦ Ст. 205 – Важливо, Перлз думав, що інтегроване селф це ілюзія, тобто у нас в нормі селф складається з різних неідеально інтегрованих частин.
⠀
“Коли гештальт-терапія стала самостійним підходом, Фріц Перлз, найдосвідченіший клініцист із тріо засновників, розробив свою добре відому психодраматичну та діалогічну техніку «двох стільців» або «човника» (Perls, 2019, с. 23), за допомогою якої можна інтегрувати розколоти та «дихотомії особистості» (с. 23). Слід сказати, що для Перлза «інтеграція» – це процес без кінця, а єдине «я» – ілюзія.”

1993, Petruska Clarkson – Fritz Perls

Отримав чимало задоволення від читання цієї книжки. Читається легко і приємно.
⠀
✦ Ст. 48 У світі немає нічого статичного
“Він наголошував, що все життя — це процес і плинність, що ніщо не є статичним: «Усе перебуває в потоці. Тільки після того, як ми будемо вражені нескінченним розмаїттям процесів, що складають всесвіт, ми зможемо зрозуміти важливість організуючого принципу, який створює порядок з хаосу, а саме, формування фігури-фону* (Perls, 1948: 571). Одного разу Перлз визнав, що його акцент на процесі сягає часів Геракліта: «ми нарешті повернулися до досократичного філософа Геракліта, який сказав, що все є потік, зміна, процес* (Perls, 1970: 19).”

✦ Ст. 83 Дуже цікаво про Алана Ватса і Фріца Перлза
⠀
“Найоригінальнішими геніальними штрихами Фріца Перлза був практичний внесок, який він зробив у сферу психотерапії.
(Як Алан Воттс був культурним героєм на інтелектуальному рівні, Фріц був таким самим на рівні дії, безпосередньо впливаючи на життя до такої міри, що зараз забувається» (Клаудіо Наранхо в Гейнс, 1979: 331).
Перлз привніс цілісну концепцію людської істоти, повністю живої, в терапію через унікальне та безпрецедентне поєднання усвідомлення, активного експериментування, візуалізації, фантазії, втілення, уваги до мови та всіх аспектів невербальної поведінки, роботи з тілом, інтуїції та мислення.”
⠀
⠀
✦ Ст. 83 Про навичку Перлза
⠀
“Перлз був надзвичайно проникливим. Здатний за лічені хвилини налаштуватися на тон голосу чи жести тіла людей, він міг досягти суті персонажів, висвітлити їхній глухий кут, удачу чи захист і допомогти їм досягти справжнього пробудження або змін за надзвичайно короткий проміжок часу.”
⠀
⠀
✦ Ст. 161 Про Лору Перлз
⠀
“Наприклад, Лора Перлз була доброю, уважною, інтелектуальною — психологічно протилежною екстравертній виконавиці, за яку вона одружилася. Хоча вона була одним із найкращих джерел відповідальної, обережної та добре обізнаної гештальт-психотерапії, за своє життя вона опублікувала лише кілька статей і жодної книги про гештальт.”
⠀
⠀
✦ Ст. 178 Схожість Перлза, Кохута і Мастерсона
⠀
“Багато авторів підходів, заснованих на самопсихології та об’єктних відносинах, виступають за вибіркове використання саморозкриття терапевтом, що ілюструється наступними прикладами, які демонструють паралелі з мисленням Перлза. 8 Когут (1984) радив психоаналітикам дотримуватися розслабленої, легкої та емпатичної манери, а також бути емоційно доступними для клієнта. Гантріп (1973) чітко вважав, що терапевт повинен бути справжньою людиною в терапії: «[Терапевт повинен бути] … цілісною, справжньою людиною … а не просто професійним експертом … Тільки тоді пацієнт може знайти себе та стати самостійною особистістю» (с. 66). Мастерсон (1981) також запропонував відмовитися від традиційної терапевтичної нейтральності або змінити її, щоб протистояти клієнтам деструктивності деяких аспектів їхньої поведінки. Кан (1991), інтегративний психолог, рекомендував терапевту бути щирим та прозорим і уникати ховання за маскою.”
⠀
⠀
✦ Ст. 179 Перлз допоміг створити правильну атмосферу для реляційної терапії
⠀
“Хоча Перлз, безсумнівно, безпосередньо вплинув на багатьох гуманістичних, екзистенційних та трансперсональних психотерапевтів та авторів (наприклад, Габріель Рот, Вілла Шутца, Ролло Мея, Сема Кіна), неможливо довести, що Перлз безпосередньо вплинув на об’єктні відносини або позицію теоретиків психодинаміки щодо сьогодення. Внесок Перлза полягав у тому, що він, більше ніж будь-хто на той час, привернув увагу широкої громадськості до сучасного усвідомлення та феноменологічного дослідження існуючої галузі як терапевтичних підходів. Таким чином, він допоміг створити атмосферу, в якій широкий спектр майбутніх теоретиків неминуче інтегрував значення процесу тут і зараз.”
⠀
⠀
✦ Ст. 184 Сміливості йому не бракувало
⠀
“Перлз доніс концепції особистісного розвитку та психологічного зростання до широкого кола як пересічної, так і професійної аудиторії в США. Він подорожував Америкою, демонструючи свої методики перед переповненими аудиторіями; перебуваючи в Есалені, Перлз пропонував психологічні дослідження здібним, високофункціональним американцям, які вирішили провести свою відпустку в особистісному дослідженні. У період з 1947 по 1970 рік образ психології в західному світі розширився та змінився до невпізнання, і Перлз разом з багатьма іншими відіграв ключову роль у цьому розширенні.”
⠀
⠀
✦ Ст. 185 Про недоліки інших видатних
⠀
“Така поляризація, звичайно, не є унікальною для Фріца Перлза, … . Їхні особисті недоліки часто болісно протиставляються їхнім талантам. Внесок Фрейда в розуміння сексуальності, наприклад, має бути модифікований його очевидним запереченням реальності широко поширеного сексуального насильства в дитинстві над багатьма жінками, яких він лікував (Masson, 1989: 89-92). Берн розглядав близькість як мету транзакційного аналізу, але, здається, ніколи сам не досяг задовільних і тривалих любовних стосунків (Jorgensen and Jorgensen, 1984: 129). Великий протестантський екзистенціаліст-теолог Тілліх (1973) мав зворотний бік садомазохістської сексуальності, що бентежно контрастує з його натхненними проповідями.

Юнг проявляв расизм у своїх працях.11 Як і Фріц Перлз, Юнг також мав сексуальні стосунки з пацієнтами поза шлюбом і поєднував їхню терапію з власним аналізом снів. Мелані Кляйн, експертка з психології та психотерапії немовлят, аналізувала власних дітей (що сьогодні вважається вкрай неетичним) і, очевидно, мала з ними найжахливіші стосунки (Grosskurth, 1985).

Здається, рідко трапляються великі таланти без великих недоліків. Ми хочемо наголосити, що не намагаємося виправдати недоліки Перлза, а контекстуалізувати їх, і припустити, що він зробив важливий внесок у галузь психотерапії, якими б не були його недоліки.”