Огляд Babiak, Hare, 2009 – Snakes in suits

Нещодавно виникла необхідність освіжити свої знання про психопатію, і я згадав, що в мене на цей випадок вже декілька років як була припасена книжка, досить відома у вузьких кругах – “Змії в костюмах”. Книга про психопатів у корпоративному світі. Мені потрібно було про психопатів як в корпоративному світі, так і в побутовому/домашньому середовищі.⠀

Вражає здібність цих людей до мімікрії, патологічної брехні, відсутності емпатії, вини, відповідальності за скоєну шкоду, хижацькі імпульси і поведінка, і вразливість звичайних людей до маніпуляцій. Далі коротка вижимка ключових моментів.

Babiak, Hare, 2009 – Snakes in suits

⠀

Вражає здатність психопата бути як хамелеон.

ст. 55 “Дослідники, які регулярно спілкуються з відомими психопатами, описують їх як соціальних хамелеонів. Хамелеони, звісно, здатні набувати забарвлення свого оточення, щоб вижити. Притискаючись до листка чи гілки, вони стають зеленими або коричневими, використовуючи свою здатність змінювати колір шкіри, щоб зливатися з навколишнім середовищем. Таким чином, використовуючи захист природи, вони можуть залишатися невидимими для своїх ворогів, але при цьому підкрадатися до нічого не підозрюючих комах, з яких складається їхній раціон харчування. Вони є ідеальними невидимими хижаками. Подібно до хамелеонів, психопати можуть приховувати свою справжню сутність і маскувати свої справжні наміри перед жертвами протягом тривалого часу. Психопат — це майже ідеальний невидимий людський хижак.”

⠀

Ключові риси про психопата. Зокрема, в них може бути повний порядок з інтелектом і харизмою.

ст. 38 “Аналіз їхніх досьє показав, що вони були антисоціальними та схильними до насильства з причин, які часто здавалися випадковими та безглуздими. Вони могли бути вкрай егоцентричними і, здавалося, були нездатні відчувати глибокі людські емоції, особливо любов і співчуття. Їм не вдавалося налагоджувати серйозні або близькі стосунки. Навіть їхні сексуальні стосунки були поверхневими та безликими. Фактично, вони здавалися нездатними інтенсивно відчувати будь-які емоції, які переживають інші, за винятком, можливо, примітивних або протоемоцій, таких як гнів, фрустрація та лють. За словами Клеклі, психопати справляють враження людей з поверхневим шармом та високим інтелектом. Психопати часто є цікавими співрозмовниками і можуть розповідати креативні, правдоподібні історії.

Вони, здається, не страждають від на марення (маячні) чи ірраціонального мислення, що часто характерно для психічних розладів, і, як правило, не є тривожними чи невротичними.

Тож, на перший погляд вони здаються нормальними, розсудливими та гарним рівнем самоконтролю; насправді багато хто з них є досить симпатичними. Як висловився Клеклі, «психопат зовні виглядає розсудливим, часто демонструє високі інтелектуальні здібності і нерідко досягає успіху в бізнесі або професійній діяльності».”

⠀

Люди хижаки

ст 200 “Останні дослідження з використанням методів візуалізації мозку показують, що переживання та події, які більшість людей вважають емоційними, пов’язані з активацією кількох ділянок мозку, зокрема лімбічної системи, яку іноді називають «емоційним мозком». Але ці самі переживання та події не активують компоненти лімбічної системи у психопатів. Дійсно, психопати реагують на те, що мало б бути емоційно збудливою подією (такою як емоційне слово або жахливе зображення), ніби це зовсім не викликає емоцій.

Цікаво, що у психопатів частини мозку, які активуються такими подіями, зазвичай пов’язані з обробкою мови. Їхня реакція, здається, є скоріше когнітивною чи лінгвістичною, ніж емоційною. Їхня байдужість до страждань та внутрішнього болю інших більше нагадує ставлення хижака до своєї здобичі.

Але ми часто не усвідомлюємо цього — це фундаментальна помилка — натомість воліючи вірити, що всі переживають однакові внутрішні хвилювання та біль.”

⠀

Колись давно навіть існувала окрема діагностична категорія – патологічний брехун.

ст 271 “Патологічна брехливість — це характерна риса психопатів. Під час розмов вони з легкістю переходять від брехні до правди і навпаки, оскільки не відчувають того почуття провини, яке виникає у решти людей, коли ми намагаємося збрехати. Їхня брехня завжди переплетена ниткою правди, на яку, якщо їх розповідь поставити під сумнів, вони з обуренням вказують на свій захист. Сумніви в чесності високопоставленого корпоративного психопата можуть спричинити покарання у вигляді помсти проти того, хто їх висловив: «Ви можете повірити, що Гаррі мені сказав? Він назвав мене брехуном, коли я поділився з ним інформацією про…», — розповів один із наших психопатів керівнику про колегу, якого він хотів звести з пантелику.

Організації можуть пробачити помилки, якщо наміри були чесними і мотивованими найкращими інтересами компанії. Психопати часто використовують ці виправдання, щоб викрутитися, якщо їх ловлять на брехні, що ускладнює відокремлення чесного співробітника від нечесного.”